ВИ́СТИГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до вистигнути 2, вистигти 2. Не малюй мені сонця, як вистиглий овоч, Покажи мені сонце, що в бурі суворе (Андрій Малишко, Полудень.., 1960, 58); Чемериця поглянув на червоне, як вистигла калина, обличчя Зіни (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 336).
ВИСТИГЛИЙ
Тлумачення слова