ВИСТРУГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИСТРУГАТИ, ви́стружу, ви́стружеш і вистругаю, вистругаєш, док.
1. Вирівнювати, вигладжувати що-небудь, стругаючи, зчищаючи його поверхню гострим інструментом. Євстафій .. заходився вистругувати букову дошку (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 13); Кряж вистругує фуганком планки (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 247);
// Зчищати, знімати що-небудь. Вона звеліла невольникам вистругать дерен і прочистити заступами доріжку (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 27); Коли дістали заступ, козак Приблуда вистругав стерню й припав вухом до землі (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 122).
2. Стругаючи, надавати певної форми; робити, вирізувати що-небудь. Йшлося до жнив: клепали коси, вистругували до грабель і грабок зубці (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 5); — Руки в мене міцні. Давайте кусок деревини — ложки вистругуватиму (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 80); — А коли вистругали з тої калини сопілку, вона й заквилила, — повів далі стару казку Омелько (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 245).