ВИСТАРЧА́ТИ, ає, недок., ВИ́СТАРЧИТИ, ить, док., діал. Вистачати. Той дім, на вигляд такий тихий, був цілим її щастям, вистарчав їй у всім (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 11); [Юлія:] Ми тут тілько четвертий день, але стілько гризоти зазнали, що й на рік би вистарчило (Іван Франко, IX, 1952, 179).
ВИСТАРЧАТИ
Тлумачення слова