ВИ́СПІВАТИ див. виспівувати.
ВИСПІВА́ТИ, аю, аєш, недок., ВИ́СПІТИ, ію, ієш, док.
1. тільки 3 ос. Досягти спілості (про злаки, фрукти, ягоди і т. ін.); дозрівати. Коли ж виспіє садовина, то Роман і не вилазить звідтіля од ранку до ночі (Степан Васильченко, I, 1959, 59); За Сулою весело — Пшениці украй, Нашого добробуту Виспів урожай (Павло Усенко, Дорогами.., 1951, 76).
2. тільки 3 ос. розм. Доходити до певної кондиції, ставати готовим до вжитку. Жде крупа тебе давно, В ступах виспіло пшоно (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 196); Відпочину годину-другу, а там і перепічка виспіє [спечеться] (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 35).
3. діал. Встигати зробити що-небудь вчасно. — Поможіть, щоб я сьогодні виспіла до панянки нашої хорунжівни (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 194); Кажу Вам: не виспію, не зможу виспіти з другою частиною «Повії» (Панас Мирний, V, 1955, 362).