ВИ́СПІВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до виспівати 2, 6—8. Заволодіти серцем поспіша Твоя, ніким не виспівана, тема (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 11);
// виспівано, безос. присудк. сл. Неначе про мене оце виспівано: Ой хоч же я невеличка, та ще й недоросла, Поставила і виткала шовковії кросна (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 422).
2. Удосконалений тренуванням у співові. Баритон, немолодий, але гарно виспіваний, провів ту ж саму фразу, але з певністю, з свідомістю достиглої душі, якої годі було сподіватись у попередньому голосі [дівочому сопрано] (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 52).