ВИ́СПІВ, у, чол., розм.
1. Мелодія пісні, співу. Гомін ясен, Виспів красен — весна на порозі (Павло Усенко, Вибр., 1948, 261); Нур’ялі звик до цієї краси і задумливо гріб веслами, мугикаючи протяжний виспів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 264).
2. Своєрідність виконання пісні в певній місцевості. Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затягзі своїм повноголосим подільським виспівом (Олесь Гончар, I, 1954, 282).