ВИСО́ТНИК, а, чол.
1. Той, хто працює на великій висоті, будує висотні споруди. У вільні свої хвилини Василь став допомагати висотникам-баштокладам колоти цеглу на половинки (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 16).
2. Льотчик, який здійснює висотні польоти.