ВИСО́ТНИЙ, а, е.
1. Стос. до висоти (у 1—3 знач.). Висотна хвороба; Висотні сходження.
2. Дуже високий, багатоповерховий. Мов голі, височенні скелі, виднілися витягнуті вгору висотні будинки (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 289); Осторонь димарів, просто посеред кучерявого виноградника, зростала третя висотна споруда (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 3).
3. спец. Признач., пристосований для польотів на великій висоті. Висотна ракета; Висотний двигун;
// Який відбувається на великій висоті. Висотні польоти.