ВИСОКОВЕ́РХИЙ, а, е. Який має високий верх або високу вершину. Цвітуть-процвітають маки городні і високоверхі коноплі зеленіють (Марко Вовчок, I, 1955, 11); В високоверхому домі на учті весільній сиділи Всі Менелая славетного родичі, друзі й сусіди Й бенкетували (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 73).
ВИСОКОВЕРХИЙ
Тлумачення слова