ВИСОКООРГАНІЗО́ВАНИЙ, а, е.
1. Який має найскладнішу і найдосконалішу будову (звичайно про живу матерію, організми). Мислення — це властивість високоорганізованої матерії, а саме — властивість мозку (Логіка, 1953, 6).
2. Який має дуже високу, досконалу організацію, структуру. Комунізм — це високоорганізоване суспільство вільних і свідомих трудівників (Комуніст України, 9, 1961, 23).