ВИСОКОГІ́РНИЙ, а, е.
1. Який міститься, розташований, росте високо в горах. Коло однієї, трохи більшої хатки, на сніговому майданчику, залитому сонцем, гралися в м’яч хлопчики й дівчатка в трусиках і блакитних майках. То був високогірний табір (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 70); Високогірне озеро; Високогірна область; Високогірна флора;
// Власт. високій гірській місцевості. Високогірний клімат.
2. Пов’язаний з перебуванням у високій гірській місцевості. Високогірна експедиція;
// Признач. для перебування у високій гірській місцевості. Високогірне взуття.