ВИСО́ЧОК, чка, чол. Зменш.-пестл. до висок 1. Дивилися на ту смужку чорну уподовж височка [покійниці] (Марко Вовчок, I, 1955, 165); І поруч внук, синок того солдата, І рана запеклася на височку (Максим Рильський, Мости, 1948, 96).
ВИСОЧОК
Тлумачення слова