ВИСНАЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИСНАЖИТИСЯ, жуся, жишся, док.
1. Дуже ослаблятися, втрачати сили, знесилюватися (від втоми, голоду, хвороби і т. ін.). Важкі битюги й красиві чистокровні рисаки спадали в тілі за кілька важких переходів, виснажувались на очах і падали в горах на кожнім кілометрі (Олесь Гончар, III, 1959, 88); [Бережна:] Спочатку він не дозволив [оперувати], а тепер уже й лікарі не беруться. Виснажився Олексій, ослабів… (Сава Голованівський, Драми, 1958, 133); Перед цим за ніч я пройшов чимало кілометрів.., вимок, змерз і виснажився (Юрій Яновський, I, 1958, 303).
2. Втрачати родючість (про ґрунт). На дідовому полі хліб родить без ви́гнойки: земля ще не виснажилась (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 194).
3. Ставати вичерпаним, втрачаючи які-небудь свої запаси. Ліхтарик більше не світив. Батарея виснажилась (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 306).