ВИ́СНАЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до виснажити. Нараз бідним жінкам, виснаженим боротьбою з злигоднями долі, усміхнулося щастя (Іван Франко, VI, 1951, 237); Жінки поспішали після дощу закрити вологу розпушенням. Для виснаженої і спраглої землі стала дорогою кожна краплина (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 135).
2. прикм. Ослаблений, змучений утомою, працею і т. ін. І людей сонце кримське не цурається.. Обгортає золотими своїми віями їхні білі, малокровні, виснажені тіла (Остап Вишня, I, 1956, 203); Поруч нього стояла виснажена, змарніла Поля (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 253).