ВИ́СНАГА, и, жін., поет. Те саме, що виснаженість. Голуб ішов, поборюючи виснагу і втому, як іде людина, що мусить іти вперед (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 115); І вони [журавлі], од виснаги худющі, Через гори, вибалки і пущі Прилетять у гнізда в зелен май (Андрій Малишко, II, 1956, 380).
ВИСНАГА
Тлумачення слова