ВИСМІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко ВИСМІВА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВИ́СМІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док.
1. тільки док. Насміятися досхочу, закінчити сміятися. Потреба висміятися засіла в горлянці, він [Анатоль] безсилий опанувати її (Яків Качура, II, 1958, 325); Старий презирливо переждав, поки висміється парубок (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 347).
2. з кого, діал. Насміхатися. В молодих сільських хлопців не тішилась Рахіра симпатією. Вони погорджували нею явно і висміювалися з неї голосно (Ольга Кобилянська, II, 1956, 75); Боярська служба.. похіпніша з одних гордо висміватися, а перед другими низенько хилитися (Іван Франко, VI, 1951, 11).
3. тільки недок. Пас. до висміювати.