ВИСМАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИСМАЛИТИ, лю, лиш, док., перех.
1. Дуже припікаючи, висушувати, випалювати (про сонце, вогонь). Сонце висмалює нектар, бджола люто бринить, в’ється, на ніжках пилку обмаль… (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 385).
2. розм. Випалюючи, витрачати (цигарку, тютюн і т. ін.). — Знаєте що? — звернувся до мене Пищимуха: — Після вашого ситого обіду та ще висмаливши цигарку, — у роті аж горить! (Панас Мирний, IV, 1955, 368); Прийшов додому. Ліг, не повечерявши. Повен кисет махорки висмалив до ранку (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 167).