ВИСЛІВ

ВИ́СЛІВ, лову, чол. Сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність; фраза, мовний зворот. Тут один [брат], там другий із них старався якимсь зручним висловом піддержати розмову (Іван Франко, VI, 1951, 205); Від таких висловів [Філянського], як «оклик дум», «сонний шум» і т. ін., просто в голові паморочиться (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 25); [Ярчук:] Минулого разу на влучні вислови Сергія Михайловича присутні кілька разів сміялися (Іван Микитенко, I, 1957, 386);
//  Твердження, передане небагатьма виразними словами. За висловом Олексія Максимовича Горького, Шевченко, разом з Пушкіним і Міцкевичем, з найбільшою красою, силою і повнотою втілює дух народу (Літературна газета, 23.V 1961, 1).