ВИСЛАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вислати 1. Д. Коваленко, наскільки знаю, дістав вислану Вами драму (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 260); В голові колони біля командира дивізіону на сірих конях бійці з дивізіонної розвідки, які заздалегідь були вислані вперед (Андрій Головко, I, 1957, 285);
// у знач. ім. висланий, ного, чол. Те саме, що висланець 1.
ВИСЛАНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вислати 2. Каменем вислані улиці, зранку политі, щоб не куріли, вилискувались на сонці (Панас Мирний, III, 1954, 257); Земля їх [лісів] вислана зів’ялим листям (Лесь Мартович, Тв., 1954, 52).