ВИ́СЛАНЕЦЬ, нця, чол.
1. Той, хто зазнав вислання. Політичний висланець.
2. Рідко. Те саме, що посланець. Двадцятьма дорогами з Борислава спішили висланці робітницькі по селах і містечках, розносячи вість про нову війну (Іван Франко, V, 1951, 414); Надвечір невідомою якоюсь стежкою перебрався на Берестово висланець від Дауда, який заявив, що виміняє за золото всі овечі шкіри (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 328).