ВИСКОВЗУВАТИСЯ 1, ується, недок., ВИСКОВЗАТИСЯ, ається, док. Ставали слизьким від частого сковзання, тертя об щось. Полозки довгі, підбиті товстим залізом, яке висковзалось і блищало, мов срібло (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 119).
ВИСКОВЗУВАТИСЯ 2, ується, недок., ВИСКОВЗНУТИСЯ, неться, док., розм. Те саме, що вислизати. Все висковзувався [Петрусь] нам із рук, як в’юн (Іван Франко, IV, 1950, 49); * Образно. — Ось тепер тілько висковзнулася правда з твоїх уст (Іван Франко, III, 1950, 21).