ВИ́СКІК, скоку, чол.
1. Жвавий, енергійний стрибок.
♦ З вискоком — охоче, з великим задоволенням. — Клим чоловік неабиякий. — За його кожна дівка піде з вибриком та вискоком, — розпадався Зануда (Нечуй-Левицький, III, 1956, 324); Хіба ж то важка робота — виявити, хто в селі добре співає.. Молодших не треба було умовляти, їм тільки скажи, що збирається гурт, щоб поспівати, — з вискоком побіжать (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 151).
2. перен. Вчинок, що суперечить загальноприйнятим правилам поведінки. Вистачило одного хуліганського вискоку Мартинчука, як і авторитет церкви і релігійні традиції народу стали раптом умовними речами! (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 36).