ВИ́СКАЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до вискалити. Пам’ятає [Юлдаш] гостроребрі трупи отруєних звірів — скляні очі, вискалені зуби, висолоплені язики… (Олесь Донченко, I, 1956, 145).
2. прикм. З відкритими зубами. Зараз у нього був інший вигляд — карабін у руках, обличчя червоне, п’яне, вискалене (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 47).