ВИСК, у, чол. Тонкий, пронизливий крик; звук, який видає людина або тварина. Крик, виск, пищання нещасного хлопця, ніщо не зрушувало ката (Іван Франко, IV, 1950, 230); В цю мить щось кудлате з виском радості кинулося до Коржа (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 254);
// Високий, пронизливий звук, утворюваний при терті металевих чи дерев’яних предметів або при польоті кулі, снаряда і т. ін. Танки йшли на захід з важким гуркотом та виском (Олександр Довженко, I, 1958, 346); Була це насторожена тиша — тиша, яка щосекунди могла вибухнути виском куль (Юрій Смолич, V, 1959, 783).
ВИСК
Тлумачення слова