ВИСЯЧИЙ

ВИСЯ́ЧИЙ, а, е. Який висить, звисає. Часом пташка чіпляється ніжками на тоненькій висячій гіллячці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 169);
//  Зробл. так, щоб висіти; підвісний. При світлі, що падало ясно з висячої лампи, побачила я його ліпше (Ольга Кобилянська, I, 1956, 202); За селищем, під самою горою, на висячім мосту виднілись вагонетки (Олесь Гончар, I, 1954, 82); Максим рвучко підхопив із землі чемодан, невеличкий, саморобний, із висячим замочком (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 97).