ВИСЬ, і, жін., поет. Простір на великій відстані від землі. Нитки дощу сріблясті єднають землю й вись. Земля і небо в щасті жагучо обнялись (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 47); А жайворон несе дзвінку тривогу В небесну вись, в багрові хвилі хмар (Микола Руденко, Поезії, 1949, 212).
ВИСЬ
Тлумачення слова