ВИСІКА́ТИСЯ, ається, недок., ВИ́СІКТИСЯ, ічеться, док.
1. розм. Розщеплюючись на кінцях, відламуватися дрібними частинками, випадати (про волосся, волос). Грива коневі геть висіклася (Словник Грінченка); Висіклися вуса Мартина Івановича. Не стало тієї пишноти і краси, як колись (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 289);
// Розлазитися по нитці на згинах, краях одежі (про тканини).
2. Тільки недок. Пас. до висікати 1.