ВИШУКАНІСТЬ

ВИ́ШУКАНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до вишуканий 2. По вишуканості будови [осетинських казок] я не знаю таких других в світовій народній літературі (Степан Васильченко, IV, 1960, 47); Господар неприховано хизувався своїм аристократизмом та пишнотою і вишуканістю столу (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 162); У розміщенні картин.. була вишуканість, підказана безумовно вродженим почуттям естетики (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 314).