ВИ́ШНІЙ, я, є, заст.
1. Який знаходиться, міститься на великій відстані від землі. Високо над усім грає-сяє вишне променясте сонечко… (Марко Вовчок, I, 1955, 142).
2. церк. Який виходить з неба, від божества, від бога. Вишня премудрість.
3. у знач. ім., церк. вишній, нього, чол. Божество, бог.