ВИСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, чол. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь. — Просився торік мій чоловік [у голови], щоб записали в виселенці.., не записав! (Панас Мирний, II, 1954, 189); Залунав [постріл] погрозливим передвістям, стривожив і без цього занепокоєних виселенців (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 236).
ВИСЕЛЕНЕЦЬ
Тлумачення слова