ВИ́РИХТУВАТИ, ую, уєш. Док. до рихтувати. — Ти ось що, Тарасе Демидовичу, не поспішай з цією справою. Я тобі належним чином огорожу вирихтую (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 60); Коло мотора ходили, як коло дитини, аж плавав у маслі, так надраяли, вирихтували (Юрій Яновський, II, 1958, 398).
ВИРИХТУВАТИ
Тлумачення слова