ВИ́РВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вирвати, В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе тільки що вирваний на городі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 280); Під ноги раз у раз потрапляли якісь корчі й вирване із землі коріння (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 380).
ВИРВАНИЙ
Тлумачення слова