ВИ́РУЧКА, и, жін.
1. розм. Дія за значенням виручати 1. На виручку прийшла Одарка (Панас Мирний, III, 1954, 109); — Пора і нам рішати. Дякую за зустріч, виручку в бою (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 353).
2. Те саме, що виторг. Останніми днями в нього добра виручка. Серед мідяків і срібла виблискують три золоті п’ятірки (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 91); Товстенька опецькувата [бабуся], з сивим волоссям на голові, мліє біля самовара і лічить денну виручку (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 81).