ВИ́РУЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до виручити.
2. у знач. прикм. Одержаний від продажу чого-небудь. Колишній товариш по засланню, польський революціонер Броніслав Залєський, розпродував у Польщі й Литві Шевченкові малюнки і надсилав йому виручені гроші (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 56).