ВИ́РЛО, а, сер., діал.
1. Дишель. Запрягали коняку до приводу кінної молотарки, коняка ходила по колу, тягла вирло, крутила динамку, яка давала струм для картини (Юрій Яновський, II, 1958, 297).
2. Важіль, підойма. * У порівняннях. Рукою грубо, як залізним вирлом, відгорнув захисника, аж той поточився серед хати (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 335).