ВИРЛА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що вирлоокий. [Мефістофель:] Сполошились ссви вирлаті (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 162); З застиглим лицем Валентин Модестович дивився Петушеку в окуляри, бачив за ними вирлаті очі (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 363).
ВИРЛАТИЙ
Тлумачення слова