ВИ́РЛА, вирл, мн., розм. Випуклі, витріщені очі. Братові хижі вирла світять… (Марко Вовчок, VI, 1956, 301); Зрівнялось страховище, бликнуло туди-сюди червоними, п’яними вирлами, пройшло, в доброму гуморі, своєю дорогою, нікому не заподіявши лиха (Степан Васильченко, II, 1959, 342).
ВИРЛА
Тлумачення слова