ВИ́РЯДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вирядити. Врочистий, виряджений, в суконних штанах, юхтових чоботях,.. пастух вертався з виставки (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 603); Виряджена поглядом Марії Йосипівни, дівчина аж на шляху оглянулася (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 117).
Виряджений як на весілля — пишно вдягнений, убраний; причепурений. Меланія вийшла з дівчатами виряджена як на весілля (Олесь Гончар, I, 1964, 504).
ВИРЯДЖЕНИЙ
Тлумачення слова