ВИ́РІЖОК, жка, чол.
1. Частина чого-небудь, що видається наперед; виступ. Піднятий на могутніх плечах Юджина, він замахав руками, як уміють махати лише італійці, вхопивши за виріжок веранди, подригав трохи ногами й переліз через гратницю (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 333).
2. розм. Крайня, кінцева частина села. Ой, що то за хижка.. Там на виріжку (Українські народні думи.., 1955, 108).