ВИ́РІЙ, ію, чол. Теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи. Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курличуть журавлів ключі (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 173); Обличчя України змінювалося з кожним днем, і дикі гуси, повертаючись на весну з вирію, уже не впізнавали старих місць (Петро Панч, В дорозі, 1959, 267).
ВИРІЙ
Тлумачення слова