ВИРА́ЗНИК, а, чол. Той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання і т. ін. Передові люди російського народу бачили в Шевченкові геніального художника, виразника народних дум і сподівань (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 6); Радянський письменник — слуга народної літератури, виразник ідей і почуттів трудівників (Юрій Смолич, VI, 1959, 292); І Кабаниха, і Дикой, і Большое, і Подхалюзін — всі вони виразники зла, насильства, деспотизму, зажерливості і обману (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 26).
ВИРАЗНИК
Тлумачення слова