ВИ́РАЗ, у, чол.
1. рідко. Дія за значенням виражати 1 і виразити. Не будемо давать ми виразу чуттям, Що так з душі на волю рвуться (Володимир Самійленко, I, 1958, 96).
2. Вияв настрою, почуття на обличчі, в очах. [Аецій Панса:] Щось там гомоніли, немовби ви розлуку мали брати. [Руфін:] Розлуку? Ми?.. (У Руфіна гнівний вираз хутко зміняється в сміх) (Леся Українка, II, 1951, 356); Вираз обличчя в Серьожі з скептичного став спантеличеним (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 15); Сильне, з грубуватими рисами Храпчукове обличчя сьогодні мало вираз невластивої йому розгубленості (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 73).
3. Висловлення, фраза. Він чув цей вираз від батька (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 101); Дідусь довго добирав влучний вираз, щоб дошкулити онуці (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 7).
▲ Крилатий вираз — те саме, що Крилаті слова (див. крилатий). Своєю творчістю Тичина утверджує ідеї Комуністичної партії, крилатий вираз «Партія веде», немов гордий девіз, увінчує його поетичне слово (Українська література, 10 клас, 1957, 10).