ВИРАЧКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИРАЧКУВАТИ, ую, уєш, док., розм.
1. неперех. Вилазити рачки звідки-небудь, кудись. У скупім передранковім світанні гетьман ледве побачив, як вирачковував той [чоловік] з тісного запічка (Іван Ле, Наливайко, 1957, 320); З хати, двері в яку були прочинені, вирачкувало замурза не по самісінькі вуха дитинча (Микола Олійник, Леся, 1960, 84).
2. тільки док., перех. Облазити рачки що-небудь. Як упущу починок і нема нікого… Іноді всю хату вирачкую (Словник Грінченка).