ВИ́ПИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до випити. Зайво випитий ківш угорського вина з ніжних рук молодої Барбари.. ламав священні вояцькі звичаї (Іван Ле, Наливайко, 1957, 74); І кінські черепи, об’їдені рамена, І очі, випиті шуліками дотла, Ах, коні вороні, не знали ви стремена, В обочинах крутих погибли без сідла! (Андрій Малишко, II, 1956, 40);
// випито, безос. присудк. сл. І коли вино було випито і борщ та смажена баранина були з’їдені, вони таки справді непомітно вислизнули з хати (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 191).
ВИПИТИЙ
Тлумачення слова