ВИ́ПИСКА, и, жін.
1. Дія за значенням виписувати, виписати (у 1, 6 знач.). За столом завжди зустрічав їх [арештантів].., збивши на потилицю кашкета, веселий надзиратель Савченко, що порядкував випискою (Степан Васильченко, I, 1959, 202).
2. Те, що виписане з тексту. Дякую теж за виписки з «Лялечки» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 230); Додому [Марійка] повернулась пізно з книжками і зошитом, заповненим виписками (Олесь Донченко, V, 1957, 422); У Віктора не було інших документів, крім виписки із історії хвороби (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 48).