ВИПУРНАТИ, аю, аєш, недок., ВИПУРНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що виринати. А Лебедь плись на дно — і випурнув як сніг (Євген Гребінка, I, 1957, 44); Барвистий натовп наче вилазив з-під землі і шикувався, а потім враз випурнули вершники (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 107).
ВИПУРНАТИ
Тлумачення слова