ВИПРИСНУТИ, ну, неш, док.
1. перех. Однокр. до виприскувати.
2. неперех. Випасти, вирватися звідки-небудь, з чогось, кудись. — За тебе п’ю, — від сили зміг: — Коханий мій Оскаре! — І кухоль виприснув до ніг, неначе від удару (Павло Грабовський, I, 1959, 420); Одарка махнула батогом, воли рушили, але плуг виприснув ту ж мить із рук хлопцевих і перекинувся (Любов Яновська, I, 1959, 422);
// Швидко і спритно вибігти, вискочити звідки-небудь, кудись. За якусь хвилину кицьки виприснули з ящика, дременули хто куди (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 188); Благеньке кільце навколо партизанів не витримало, і ті прорвалися за його межі. А як тільки вони виприснуть у дюни — шукай вітру в полі! (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 410).