ВИПРО́БУВАЧ, а, чол.
1. Спеціаліст, який випробовує, перевіряє машини, механізми і т. ін. Льотчик-випробувач; Випробувач дизелів.
2. перен. Те, що піддає випробуванню кого-, що-небудь. — Час — випробувач великий. Коли любляться — розлука збільшить їхню любов, коли ж тільки бавляться — розійдуться скоріш (Петро Колесник, Терен.., 1959, 162).