ВИПРЯМЛЯТИСЯ

ВИПРЯМЛЯТИСЯ, яюся, яєшся і рідко ВИПРЯМЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИПРЯМИТИСЯ, млюся, мишся; мин ч. випрямляться; док. Розправлятися або ставати прямо, рівно. Тимоха.. став випрямлятись, мов і справжній солдат (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 292); Секлета гнулась, випрямлювалась, знов нагиналась, неначе тонка верба (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 220); Щорс підійшов до вікна і, різко повернувшись до представників інспекції, гордо випрямився: — Ось вони, кращі з кращих. Робітничо-селянські командири! (Олександр Довженко, I, 1958, 212); Раптом почувся страшенний гуркіт, яхта похитнулась, потім знову випрямилася і пішла уповільненим ходом (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 64);
//  Робитися рівним; вирівнюватися. Криве дерево не дужо випрямитись (Номис, 1864, № 3215).