ВИПРЯГА́ТИСЯ, ається, недок., ВИ́ПРЯГТИСЯ, яжеться, док.
1. Звільнятися від упряжі. Се як віл у ярмі: коли не випряжеш — не випряжеться (Номис, 1864, № 10013).
2. тільки недок. Пас. до випрягати. Коли військо переходить до захисту, коні тоді випрягаються, вози накочуються голоблями на вози, скріплюються ланцюгами (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 319).